Губківський замок

В різні періоди назва села змінювалася - Хрупков, Губибор, Губник, Губків, Губка, Гапків.

Перший дерев`яний замок виник тут ще в Х-ХІІІст. (це підтверджують знахідки експедиції Ю.М. Нікольченка 1974р.), та його разом з поселенням змила монголо-татарська повінь. Сліди княжого ранньосередньовічного Губкова добре простежуються в археологічних знахідках, серед яких є і пам`ятки раннього християнства.

Кам`яний нащадок первісної фортеці з`явився, ймовірно, у XV ст. (за версією відомого краєзнавця Олександра Цинкаловського).

З початку XVІ ст. володіли Губківським замком магнати Семашки, а з XVІІ ст. замок перейшов до могутніх Даниловичів, від них - до родини Цетнерів.

Збереглася легенда, що Губківський замок був з`єднаний підземним ходом з Марининським православним чоловічим монастирем.

В 1704 році, проходячи через Губків, російські війська Петра І сплюндрували містечко, "не залишивши ані однієї крамнички, ані винниці". А в 1708 шведи остаточно зруйнували Губківський замок, після чого він не відбудовувався. В 1713 році містечко перестало існувати і від того часу більше не підносилося. У 1755 році ці володіння купив за 277 тисяч польських злотих Фелікс Бічинський. У кінці XIX століття в Губкові було 49 димів, 413 жителів, дерев`яна церква, побудована в 1708 році на місці старої.

Руїни старовинної фортеці на пагорбі над Случем бентежать уяву. Якщо дивитися на нього з Сокіл-гори, здається, що над річкою стоїть велетенський стіг сіна, обсипаний зверху камінням. Це Замкова гора, на якій видніються залишки мурів. Зліва з-поза яскравої зелені садів виглядає білостінна школа та інші будинки Губкова; справа, з лівого берега річки, виповзають нагору густі ліси.

Губківський пагорб на малюнку польського письменника і дослідника Полісся Ю. Крашевського, очевидно, мальований з натури десь у 30 чи 40 роках XIX століття. Тоді залишки замку виглядали краще, та півтора століття з вітрами, дощами і сонцем доконали його остаточно. Розглядаючи малюнок, розумієш і фортифікаційний, і естетично-архітектурний задум місцевих будівничих, які споруджували це кам`яне гніздо для українського феодала Семашка. Високі башти і мури ніби виростали з пагорба, були його продовженням, і замок здіймався вгору як його природна вершина.

Добре видно Замкову гору з лівого берега ріки, переправившись через яку на човні, можна піднятися до руїн по крутому скелястому узгір`ї, по ледь помітних стежечках. І ось вони, уламки древніх мурів і башти з бійницями - з гранітних брил і червонястої цегли, дбайливо укладених у мури десь близько півтисячоліття тому... З-поміж руїн видно внизу звивисту стрічку Случа, мальовничі краєвиди «Надслучанської Швейцарії»... Відносна висота Замкової гори над рівнем ріки, за приблизними підрахунками, понад 32 метри, абсолютна - близько 200 метрів. На ній розташоване давньоруське чотирикутне городище - одна з багатьох древлянських твердинь. У другій половині XIX століття один з мандрівників, описуючи руїни замку, зазначав, що було ще видно де-не-де навіть розташування кімнат, особливо добре збереглася східна башта з двома ярусами. Уламок її видно й нині.