Храм Святої Параскеви-П'ятниці

Милістю Божою у церкві почасти зберігся первісний іконостас з чудовими дияконськими дверима. На жаль, Царські врата і намісні ікони — пізніші.

Попри «прозахідну» архітектуру храму дзвіницю поставили окремо, цілком по-українському. Прикро, але після ремонту 1852 року її другий ярус отримав єпархіальний декор. Та на цьому й окошилося: селяни активно протидіяли русифікації села і краю. Цьому сприяли і місцеві священики, які з ризиком для кар’єри виховували дітей у парафіяльній школі в дусі високого патріотизму. Патріотизм маложитинців не зник і в наступні, найскрутніші для України часи. Майже сотня селян боролися за волю Батьківщини у складі ОУН-УПА. Найгероїчніша сторінка історії Малого Житина була написана кров’ю у 1945 році, коли кілька молодих вояків полягли смертю хоробрих в обороні останньої місцевої криївки…