Меморіальний парк "Сосонки"

Нацисти високо цінували Рівне, і саме тому обрали його столицею Рейхскомісаріату Україна. До початку війни в місті проживала значна кількість євреїв. Політика окупантів щодо єврейського населення була безжальною — їхнє фізичне знищення називали «остаточним вирішенням єврейського питання».

Перед масовими розстрілами проводилась ретельна підготовка: євреїв реєстрували, змушували носити на грудях жовту зірку Давида. Тих, хто володів корисними з точки зору нацистів професіями, записували окремо. Цим людям видавали спеціальні посвідчення, що нерідко ставали рятівними. Дехто навіть платив за них кошти чи віддавав коштовності, розуміючи ціну цього документа. Для бідніших отримати посвідку було значно складніше.

Жертвам наказали взяти з собою теплі речі та запас їжі на кілька тижнів, аби створити ілюзію переселення і уникнути паніки.

6 листопада 1941 року практично все єврейське населення міста зібрали біля Грабника. Під конвоєм німецьких солдатів їх змусили залишити речі, вишикуватися в колону й вирушити пішки. Остаточна зупинка цієї страшної дороги — урочище Сосонки. Архівні документи свідчать: тут було розстріляно близько 17 тисяч євреїв.

У радянські часи це місце позначали лише каменем при дорозі. Лише після здобуття Україною незалежності тут було створено меморіал, який нині нагадує про жахливу трагедію.