Миколаївська церква

Внутрішнє оздоблення Свято-Миколаївської церкви удосконалювалося аж до 1860 року, коли після іконостасу і верхньої катедри своє місце зайняв жертовник, а стіни були розписані олійними фарбами. 

Земельна фундація князя Чарторийського і більш пізні жертвування (загальна кількість понад 150 десятин, з яких 83% городньої і орної) забезпечили храму статус парафії третього класу, а також закріплення за ним Свято-Гергиевскої церкви на міському цвинтарі.

Перша світова ХХ століття, після якої рівненська Волинь знову опинилася під сповідуючим католицизм польським прапором, не дуже торкнулася православної святині біля підніжжя стародавнього замку – її двері все також були завжди відчинені перед потребуючими слова Божого, а служби проводилися українською мовою. Так що єпископа Волинського Олексія (1882 – 1943) під час його візитації 1936-ого місто, де діяли п’ять православних церков і монастир чекало з розпростертими обіймами.

Два стилі і один шедевр будівничого, де кам’яна класика (техніка і матеріал виконання) перегукується з мотивами української дерев’яної храмової архітектури (планово-просторова структура), не могли стати пересічним об’єктом міської забудови. Його цегляну сутність з тричастинною розбивкою (квадратний неф, прямокутні притвор і апсида) вінчає дерев’яний дванадцятиметровий купол на сферичних вітрилах і гострий шпиль вежі, яка зараз лише умовно носить звання дзвіниці.

Зовнішній декор Миколаївського собору витриманий в класичному стилі більш характерному для палацової архітектури: пілястри тосканського ордеру, декоративний фриз з релігійними висловами, високі аркові вікна зі шпросами в простих лиштвах, масивні трикутні фронтони центральних осей з біблійними сюжетами, спарені колонні портики тосканського ордера з трьох сторін (крім східної частини), пологі арки з перемичками віконних прорізів з боків нефа.

Дзвіниця над бабинцем візуально є продовженням і невід’ємною частиною основного об’єму будівлі. Її сформований за рахунок поступово нарощуваних зменшуваних в об’ємі квадратних периметрів вінчає чотирисхила покрівля з надбудовою-башточкою під гострим шпилем.

Як дістатися?

Автотранспортом по трасі Е40 (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ). У Корці по вул. Київській (центральна) прямувати до повороту на вул. Богдана Хмельницького, у другому кварталі якої знаходиться Свято-Миколаївський храм.

Громадським транспортом з Рівного / Житомира / Новоград-Волинського до зупинки «Корець», а потім від Київської площі в бік замку по вул. Б. Хмельницького до Миколаївського собору.