Свято-Іллінський собор ПЦУ

Будівництво нової кам’яної церкви в Дубні розпочалося 29 червня 1902 року настоятелем отцем Корнійовичем, який завершив половину робіт. Згодом справу довів до кінця о. Євгеній (за даними «Почаївського листка», 31 травня 1912 р.).

Кошти на спорудження надходили з добровільних пожертв та субсидії Священного синоду у розмірі 8800 рублів. За переказами, цар Олександр ІІІ пообіцяв фінансування під час відвідин Дубна у 1890 році, однак через помилку чиновників кошти пішли на будівництво храму в Дублянах. Тож дубенчани були змушені будувати святиню власним коштом.

Згідно з «Волинськими Єпархіальними Відомостями», серед жертводавців були заможні міщани: Дмитро Мержевський (понад 150 рублів), Федір Кучеровський та Єльберт (2000 золотих червінців). Допомагали й інші мешканці, зокрема Христофор Зубчинський, а столярними роботами на дзвіниці керував Михайло Шептинський.

Церква володіла цегельним заводом, який здавався в оренду з річною оплатою 300 рублів — ці кошти також спрямовувалися на будівництво. Храм був освячений 9 травня 1908 року архієпископом Антонієм, а у 1909 році за розпорядженням Синоду отримав статус собору.

При храмі з 1892 року діяла церковно-приходська школа. У 1908 році там навчалося 101 дитина.

Архітектура собору — у стилі російсько-візантійському, цегляна п’ятиверха споруда з дзвіницею на північному боці. Головний вхід — із півночі, що є незвичним для православних храмів.

У 1914 році, під час австрійської окупації, святиня зазнала наруги — знищено або втрачено багато ікон та цінностей. Зникла Благодатна ікона Богоматері в перлах, подарована князем Острозьким. Проте збереглася унікальна ікона пророка Іллі з житієм XVI століття, яку у 1994 році передали до Дубенського історико-культурного заповідника, де її згодом відреставрували.

Серед відомих священнослужителів собору — Михайло Носаль, знаний фітотерапевт, який служив у 1923–1933 рр. разом із настоятелем Карвовським. Багато років віддав служінню Богові й собору протоієрей Арсеній Христюк. Після його смерті у 2007 році віряни зберігають у пам’яті його щирі проповіді.

Не менш важливу роль у духовному житті громади відіграє церковний хор. У 1920–30-х роках його очолював композитор І. Новохацький, який залишив по собі багато церковних творів.

Православні храми завжди були центрами духовного, культурного і просвітницького життя. Яскравим прикладом цього є Свято-Іллінський собор у Дубні.