Дерманський монастир заснований на відрогах Мізочського кряжу в кінці XV сторіччя князем Василем Острозьким. Служив заміською резиденцією князя, у зв'язку з чим було зведено фортифікаційні споруди - кам'яний замок, оточений стінами з бійницями та ровом із водою.
Однією з найвизначніших пам'яток Дерманського монастиря вважається надбрамна дзвіниця з п'ятьма ярусами та фрагменти бійниць знайдених під час досліджень монастиря, що в минулому слугувала для оборони входу.
Пізніше Василем-Костянтином Острозьким було збудовано Троїцьку церкву та монастирські келії.
Згодом у 1602 відомий першодрукар Іван Федоров заснував тут школу, а в 1604-му - друкарню. Таким чином монастир-фортеця в Дермані на початку XVII ст. став одним з осередків освіти і книгодрукування на українських землях.
При монастирі діяла бібліотека, в якій зберігалися не тільки книги церковного напрямку, а й були рукописи та стародруки слов'янською, російською, польською, латинською, грецькою, німецькою мовами.
1821 р. російський окупаційний уряд відібрав монастир у греко-католиків і передав православним ченцям РПЦ з Острога. Також до 1920 р. в Дермані існувала церковно-учительська школа. Згодом була відкрита єпархіальна дівоча школа, яка пізніше перетворена на українську приватну гімназію (до початку 30-х рр.).
В наш час комплексу монастиря-фортеці надано статус пам′ятки архітектури національного значення постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. Об′єкт включає: